50-й ювілейний театральний сезон уже став надбанням історії. Запам'ятався він перш за все рекордною кількістю оперних прем'єр, яких відбулося аж дві -"Хитрий лис" і "Флорія Тоска", численними зривами вистав через реалії воєнного часу, в яких нам усім доводиться існувати, та небувало високою часткою концертних програм в афіші.
Оскільки останні сезони я відвідую вистави і концерти дуже вибірково, цей текст не може претендувати на всеосяжність і беззаперечну об'єктивність (втім, на останню я ніколи не претендую, оскільки висловлюю виключно власну думку). Але більшість справді цікавих театральних подій все ж не залишилися поза моєю увагою, і я маю власне враження про досягнення і проблеми минулого сезону.
Почну зі статистики. Підрахунки зроблені за щомісячними буклетами з репертуаром. До них не увійшли дитячі новорічні і різноманітні цільові вистави, не враховувалися також відміни вистав, які здебільшого траплялися з незалежних від театру причин, окрім заміни розрекламованої прем'єри мюзикла "Моя чарівна леді" концертними програмами.
Отже, в ювілейному сезоні репертуар театру складався з 15 опер, якщо враховувати і "Карміна бурана", 12 балетів, 2 оперет, 1 мюзикла та 1 дитячої музичної казки. До початку сезону театр видрукував буклет, в якому було вміщено й офіційний перелік репертуару. Але такі вистави як "Княгиня Ольга", "Ісус" і "Сільська честь" ми протягом сезону, на жаль, тільки в цьому списку і бачили. Трохи більше поталанило операм "Трубадур", "Принцеса Турандот", "Любовний напій" і балету "Нескорені", які потрапили в афішу хоча б раз за сезон.
Всього ж протягом сезону нам показали 38 оперних і 47 балетних вистав, 36 концертних програм та 12 оперет, 3 мюзикли і 3 казки. Лідером за кількістю показів стала концертна програма "Привид в опері", яку виконали аж 10 разів. На другому місці прем'єра, перший досвід колаборації з Львівською оперою, опера І.Небесного "Хитрий лис". Вистава вийшла справді оригінальна, яскрава і незвична, тому її популярність цілком виправдана, хоча я особисто, відвідавщи 5 із 8 показів, і маю питання до звучання окремих солістів і оркестру. Але більшість нашої публіки оперу ходить дивитися, а не слухати, тому на такі нюанси не зважає. Третє місце розділили одразу три вистави - балет "Жізель", оперета "Містер Ікс" та концерт "Rock in the opera" (тідьки мене дратують ці англомовні назви в афіші?), які бачили світло рампи 7 разів за сезон. Обидва згадані концерти я принципово не відвідую, бо вважаю їх постановку непродуктивним використанням творчих і фінансових ресурсів театру, попри всю популярність цього формату у публіки. Публіка в принципі не має сушити собі голову відповідністю змісту і жанру заходу сцені оперного театру. Але адміністрації театру не завадило б задуматися і припинити це скочування у відверту попсу заради касового збору. От що не може не тішити, так це те, що цього сезону ми мали приємність бачити на нашій сцені одразу трьох яскравих виконавиць партії Жізелі, в тому числі успішний дебют Олени Бадалової.
З рештою репертуару все ще сумніше. 6 разів за сезон потрапили в афішу три балети - "Лісова пісня", "Carmen&Jose" і "Білосніжка та семеро гномів" (але повну двоактну версію нам показали лише раз, решта вистав були скороченими одноактними версіями), 5 разів "Летюча миша". Чотирма появами на сцені опери "Богема" ми завдячуємо тому, шо цю виставу відновлювали для поїздки на гастролі. Завдяки цьому вистава, створена у скрутні часи з того, що знайшлося в театральних коморах, нарешті отримала повноцінні декорації і часткове оновлення костюмів. Також 4 рази показали оновлену редакцію балету "Великий вальс", де перший акт спочатку взагалі вилучили, а потім на основі масових сцен із нього створили пролог-оповідь про тріумфальний шлях Штрауса. Але переважна більшість вистав протягом минулого сезону з'являлися в репертурі лише тричі ("Травіата" (фактично ж нам вдалося почути максимум півтори, бо виставу доводилося скасовувати з різних причин), "Ріголетто", "Запорожець за Дунаєм", "Мадам Батерфляй", "Карміна Бурана", "Даремна обережність", "Дон Кіхот", "Красуня і чудовисько", "Вечір французької музики", "Пори року", "Снігова королева") і навіть двічі ("Аїда" "Набукко", "Паяци", "Флорія Тоска", "Ніч перед Різдвом", "Шопеніана", "Пахіта", "Тисяча і одна ніч", "Love tango"). І це, на жаль, не може не впливати на рівень виконання, бо фактично, з урахуванням нашої плинності кадрів, виставу після великої перерви доводиться заново вчити.
Кадрова проблема в театрі на моїй пам'яті існувала завжди, а з початком повномасштабного вторгнення стала ще гострішою. Ні балетна школа, ні консерваторія, на жаль, не спроможні її вирішити. Не сприяє її розв'язанню ні ситуація в країні, ні той сумний факт, що наш театр, досі ще безуспішно претендуючи на статус національного аж з трьома виставами українського репертуару в своєму активі, має найнижчий серед оперних театрів України рівень зарплати, ні відсутність житла, ні репертуарна політика. Звідси і оркестр без арфи і контрабаса, який часом просто неможливо слухати, і рідіючі лави чоловічого кордебалету, на який без сліз не глянеш, і артисти хору в сольних партіях, і відсутність дублерів на ряд партій, і явно профнепридатні солісти в оперній трупі. І відповідний рівень виконання, на жаль. Виникає якесь нескінченне замкнене коло, з якого немає виходу. На ці зарплати кращих не заманиш, треба дбати, щоб хоча б ті, що є, не порозбігалися. Вже на початку нового сезону ми знов не дорахуємось в трупі кількох солістів...
Але варто згадати і те, чим минулий сезон, попри всі негаразди, все ж потішив. Перш за все це, безперечно, одразу дві оперні прем'єри - "Хитрий лис" і "Флорія Тоска". Такого у нас не траплялося вже дуже давно. Ще одна грандіозна подія - виступ на нашій сцені зірки справді світового рівня Людмили Монастирської в партіях Аїди і Турандот. Оновлені постановки опер "Паяци" і "Богема". Надзвичайно цікавий Гала-концерт артистів балету, більшість номерів якого виконувалася на нашій сцені вперше. Оригінальні новорічні концертні програми "Щедрик і "Мелодії Різдвяної ночі". І, звичайно ж, ціла низка яскравих дебютів: О.Бадалова в партії Жізелі, Т.Лисенко в партії Джільди, А.Ломакович в партіях Ріголетто і Марселя, І.Байтлер в партії Кітрі, О.Литвинов в партіях Еспада і Ганса, С.Зданський в партії Колена і в партії Юнака в "Шопеніані", О.Сіткевич в партії Оксани, І.Бряхна в партії Альберта.
І, як завджи, сподіватися на сезон наступний, який незабаром розпочнеться. Нехай він буде успішнішим за попередні!
