Не питайте, яким дивом мене занесло на прем'єру чергового мюзикла на нашій оперній сцені, яка вже майже й не оперна. Адже мене неймовірно дратує сама лише згадка про мікрофони у виставі оперного театру, а тут треба було битих дві з половиною години слухати... Маємо факт відвідин другого прем'єрного показу "Моєї чарівної леді". Вистави, що встигла прославитися ще до того, як побачила світло рампи. Адже анонсовану наприкінці минулого сезону прем'єру скасували без жодних, як ведеться у нас в театрі, пояснень. І до її реінкарнації чимало всього спливло за водою, зокрема і керівництво, яке цю постановку започаткувало, і постановочна команда першої редакції... І дуже дивно, що разом з ними не пішла в небуття і сама вистава, як це вже не раз траплялося в новітній історії Дніпроопера.
Але "Моїй чарівній леді" судилася більш щаслива доля. Реанімувати виставу запросили Максима Булгакова, який став і режисером-постановником, і балетмейстером. І мені дуже приємно відзначити, що я нарешті, вперше за багато сезонів, побачила на нашій сцені справді якісну режисерську роботу, якій до того ж притаманні відчуття стилю і почуття міри. Останні взагалі велика рідкість в сучасному музичному театрі. І якщо мені і хотілося комусь аплодувати наприкінці вистави, то це режисерові!
Сподобалася динаміка масових сцен, сподобалося танцювальне і пластичне наповнення більшої частини вистави.
І ще дуже сподобався колоритний професор Хіггінс у виконанні Максима Іващука, який не лише зіграв, але й проспівав.
І на цьому, на жаль, все хороше закінчується.
Костюми своєю еклектичністю нагадали мені нашу невдалу постановку "Травіати". Таке враження, що спектакль, як це вже не раз бувало, одягли, як кажуть, з підбору, тобто в те, що знайшлося на складах. Хоча більшість костюмів нові.
Але все це було би просто дрібницями, аби вистава звучала.
Коли я йду до оперного театру, то розраховую перш за все на хороший вокал. Бо гарну акторську гру з відверто кепським співом я можу побачити і в театрі ім. Шевченка, і в Драмікомі, в репертуарі яких не бракує мюзиклів. Але якщо вже за жанр мюзикла навіщось беруться в оперному, то хочеться якісної вокальної складової. А з нею у виставі зовсім не склалося. Настільки не склалося, що цього не в змозі компенсувати ні вдала режисура, ні яскраві образи, ні навіть мікрофони і зусилля звукорежисера. І раз немає вокалу, то особисто для мене все інше просто не має сенсу. Принаймні, на оперній сцені. Не знаю, що має статися, щоб змусити мене послухати це вдруге.
І мені прикро за чергові нецільові, м'яко кажучи, витрати, точніше, розтрату, творчих і матеріальних ресурсів театру, яких і без того негусто, на чергову попсу. Адже цей мюзикл став єдиною прем'єрою 51-го сезону, який уже добігає кінця. Ба більше, на підготовку до прем'єри у глядача вкрали три тижні, протягом яких у театрі не йшли вистави. Щоб що? Щоб продемонструвати вражаючу вокальну безпорадність у невластивому оперному театру жанрі? Щоб ще раз довести, що неможливо одночасно всидіти на кількох стільцях, поєднуючи на одній сцені музкомедію, дитмуз, мюзик-хол, філармонію і оперу з балетом?
Єдине, що хоч якось виправдовує в моїх очах цю прем'єру, нагода побачити справді талановиту режисерську і балетмейстерську роботу М.Булгакова, який, наважуся це сказати, блискуче впорався з таким невдячним завданням, як реанімація чужої творчої невдачі.
При цьому це ніяк не відміняє того, що вистава, як і решта наших оперет і мюзиклів, навіть ганебний махрово-шароварний "Сорочинський ярмарок", матиме успіх у нашої невибагливої публіки. Пересічний глядач не зобов'язаний перейматися відповідністю видовища сцені, на якій його демонструють. Не мусить він і сушити собі голову тонкощами жанру. Не має і раптом полюбити оперу, відсутність якої на нашій сцені виправдовують тим, що вона не збирає касу, якщо якісних оперних вистав не бачить. Звісно ж, наші старі латані-перелатані оперні вистави, навіть потрапляючи в афішу за залишковим принципом раз чи два на сезон, не витримують конкуренції з яскравими новими постановками всілякої попси. І така репертуарна політика театру просто не залишає опері шансів.
